Меню
Меню
У Німеччині може працювати без обмежень кожен, хто є громадянином однієї з країн:
Члени сім’ї (дружина/чоловік, діти, онуки) громадянина ЄС також можуть вільно працювати в країні, як і громадянин ЄС, навіть якщо вони самі не мають громадянства ЄС.
З іншого боку, якщо Ви не маєте громадянства однієї із зазначених вище країн, наприклад, Ви є громадянином України, і у Вас немає членів сім’ї з громадянством ЄС, Ви можете працювати в Німеччині лише за наявності дозволу на перебування (Aufenthaltstitel), у якому вказано, що Ви можете працювати в Німеччині. Дозвіл на перебування може бути, наприклад, візою, але також і дозволом на перебування відповідно до § 24 Закону про перебування іноземних громадян(AufenthG) (надання права на перебування з метою тимчасового захисту), який зараз надається багатьом біженцям з України.
[Більш детальна інформація представлена у Розділі «ПЕРЕБУВАННЯ» ТУТ"]
Зверніть увагу: дозвіл на перебування в Німеччині не дає права на працевлаштування в інших країнах ЄС.
Обмеження права на працевлаштування в Німеччині можуть виникнути, якщо Ви обрали так звану професію з обмеженим доступом. Це професії, які вимагають спеціальної кваліфікації і тому регулюються законодавством, наприклад, лікарі, медсестри, архітектори, юристи та вчителі.
Ви можете працювати за професією з обмеженим доступом лише після того, як отримана за кордоном кваліфікація була визнана в Німеччині. Детально про те, як відбувається оцінкa/визнання кваліфікації, можна дізнатися на офіційному онлайн-порталі федерального уряду Німеччини та відповідно до пояснення наданого там.
Якщо Ваша професія не має обмеженого доступу, Ви все одно можете отримати офіційний документ Центрального відомства з питань іноземної освіти в Німеччині, так звану «оцінку документів про освіту» (Zeugnisbewertung). Хоча оцінка документів про освіту не є необхідною, щоб займатися професією, яка не має обмеженого допуску, вона може збільшити Ваші шанси при прийомі на роботу, оскільки роботодавець може порівняти її з німецькими дипломами.
Безкоштовні консультації та підтримка з питань визнання кваліфікації надаються, з-поміж іншого, в консультаційних центрах програми фінансування «Інтеграція через кваліфікацію». Ви можете знайти консультаційний центр поблизу, скориставшись пошуком консультацій«Визнання в Німеччині» («Anerkennung in Deutschland»). На гарячій лінії «Працевлаштування та життя в Німеччині» Вам нададуть відповіді на запитання щодо в’їзду, перебування, пошуку роботи та вивчення німецької мови.
Федеральне міністерство освіти та наукових досліджень, зокрема, надає додаткову інформацію щодо питання визнання професійної кваліфікації для біженців з України.
Загалом працевлаштування дітей та молоді до досягнення ними 15-річчя заборонено.. Існують винятки для тимчасових робіт та робіт під час канікул або на свята:
а) Виняток 1: Погодинна зайнятість неповнолітніх шкільного віку на тимчасових роботах.
Діти та підлітки віком від 13 років, які ще підлягають обов’язковому навчанню на денній формі, можуть бути працевлаштовані на погодинній основі за згодою їхніх законних опікунів, тобто зазвичай батьків, за умови, що працевлаштування є легким і зручним для них. Після того, як дитині виповнилося 13 років, вона може, наприклад, розносити газети, доглядати за дітьми, давати приватне навчання або допомагати по господарству.
б) Виняток 2: працевлаштування неповнолітніх шкільного віку на роботу на свята/під час канікул
Підлітки, яким виповнилося 15 років, але ще не виповнилося 18 років, можуть – за умови, що вони підлягають обов’язковому навчанню на денній формі – працювати під час шкільних канікул, окрім зазначених вище варіантів за згодою своїх законних опікунів, але не більше 20 робочих днів на рік. Як ці 20 днів розподіляються на свята, не уточнено.
Додаткову інформацію про працевлаштування неповнолітніх можна знайти, наприклад, у Торгово-промисловій палаті Пфальца (Industrie- und Handelskammer Pfalz).
Є багато способів знайти роботу в Німеччині, наприклад, через джерела:
Різні організації та компанії створили портали для пошуку роботи, наприклад:
Вакансії в юридичній сфері:
Прийнято надсилати електронною поштою короткий супровідний лист, автобіографію, дипломи та довідки про роботу, а при необхідності – мотиваційний лист роботодавцю (на ваш вибір). Деякі компанії мають власні сторінки щодо кар’єри, на які можна подати заявку в інтернеті.
Єдиних вимог щодо пошуку роботи/проходження співбесіди немає. У Німеччині досі прийнято додавати фотографію заявника до заявки або резюме.
Мова на роботі зазвичай німецька, іноді також англійська. Кандидатам не слід відмовлятися від подачі заявок, якщо їхня німецька мова наразі не досконала.
Загалом німецький трудовий договір не обов’язково укладається в паперовій формі. Однак, за законом, роботодавець зобов’язаний надати працівникові істотний зміст договору на паперових носіях, та підписаний роботодавцем не пізніше одного місяця з дня початку трудових відносин. Тому зазвичай трудовий договір друкується на папері та підписується роботодавцем і працівником.
Трудовий договір не обов’язково повинен бути складений мовою, яку розуміє працівник. Таким чином, заявник, який не володіє мовою контракту, повинен перекласти його, наприклад, за допомогою мовного додатка або звернутися до друга, який володіє багатьма мовами. Іноді роботодавці перекладають трудовий договір, навіть якщо їм це не потрібно.
Можливість бути працевлаштованим на кількох роботах одночасно залежить від відповідних місць роботи та домовленостей у трудовому договорі.
Якщо у Вас вже є робота на повний робочий день, інша робота імовірно не підійде через брак часу. У такому випадку краще одночасно поєднувати кілька робочих місць на неповний робочий день.
Загалом, без дозволу роботодавця працювати за сумісництвом у конкурента роботодавця не дозволяється. З іншого боку, інколи це можливо у компаніях, які не конкурують з іншим роботодавцем. Проте багато трудових договорів передбачають правила, згідно з якими зайнятість за сумісництвом дозволяється лише з попереднього дозволу основного роботодавця. Однак роботодавець повинен надати цей дозвіл, якщо немає причин для протилежного, наприклад, якщо Ви завжди перевтомлені через іншу роботу на неповний робочий день і тому більше не можете виконувати свою іншу роботу належним чином.
Якщо Ви працюєте на кількох роботах одночасно, Ваш роботодавець повинен забезпечити, щоб кількість робочих годин на Вашій роботі не перевищувала законодавчо дозволеного робочого часу (див. Питання 14 нижче), а також дотримання законодавчо обумовлених перерв і періодів відпочинку.
Важливо знати, що Ваше друге місце роботи автоматично потрапляє до VI класу оподаткування. Класи оподаткування залежать від Ваших обставин (наприклад, I клас оподаткування застосовується до неодружених громадян, або IV клас оподаткування – для одружених) і впливають на суму податку, який потрібно сплатити. У VI класі оподаткування, який поширюється на другу роботу, податкова пільга не передбачена. Це означає, що навіть перший євро, зароблений на другій роботі, вже оподатковується, тоді як неодружена особа, наприклад, лише з однією роботою, сплачує податки лише понад певний мінімальний дохід. Однак за певних обставин Ви можете повернути собі сплачений Вами податок із заробітної плати або принаймні його частину як відшкодування податку, подавши податкову декларацію (див. Розділ 7).
Однак це можливо лише після закінчення року, коли Ви працювали на оплатній основі (за гроші), тому Вам, можливо, доведеться довго чекати на повернення податку.
Так, у Німеччині можна поєднувати роботу з навчанням.
Однак існують часові обмеження, якщо Ви хочете працювати як так званий «студент, який працює». Власне, це звичайні трудові відносини (з правом на оплачувану щорічну відпустку, правом на встановлену законом мінімальну заробітну плату тощо). Проте як роботодавець, так і працівник мають сплачувати менші внески на соціальне страхування. Тому робота для студентів є привабливою для обох сторін.
Однак держава хоче сприяти працевлаштуванню студента, лише якщо студент, який працює, в основному присвячує час навчанню та працює лише неповний робочий день. Таким чином, студент може працювати не більше 20 годин на тиждень протягом семестру. Однак у період без лекцій він також може працювати повний робочий день.
Як правило, роботодавці домовляються з працівником про так звану брутто-зарплатню (Bruttolohn) (погодинно або щомісячно). Залежно від роботи та розміру доходу необхідно вирахувати податки (податок на доходи, церковний податок і додатковий збір на солідарність, якщо є; див. питання 9), а також внески на соціальне страхування (медичне страхування, страхування по догляду за хворими, пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття) з цієї суми. Податки та внески на соціальне страхування роботодавець сплачує безпосередньо відповідальним органам, тому працівникові не доводиться про них турбуватися. Сума, яка фактично надходить працівнику, — це нетто-зарплатня (Nettolohn).
Чим вище брутто-зарплатня, тим більше податків працівник сплачує з неї. Внески на соціальне страхування збільшуються щонайменше до певного рівня брутто-доходу (до так званої межі нарахування внесків). Усі, хто хоче знати свою нетто-зарплатню до підписання трудового договору чи першого перерахування зарплатні, можуть безкоштовно скористатися так званим калькулятором «Brutto-Netto-Rechner» в інтернеті. Тут Ви вводите свої особисті данні (наприклад, чи одружені Ви, чи є Ви членом церкви тощо), а потім отримуєте прогноз нетто-зарплатні.
Зверніть Вашу увагу: наведена нижче інформація є лише для загального ознайомлення. За потреби, будь ласка, дізнайтеся більше про те, чи повинні Ви сплачувати податок, і якщо так, то з якого доходу. Якщо Вам потрібна допомога в цьому питанні, асоціація Lohnsteuerhilfe Bayern e. V. ( Lohnsteuerhilfe.de ) пропонує допомогу за помірною ціною.
Кожен, хто проживає в квартирі або будинку в Німеччині або довгостороко перебуває в Німеччині (тобто більше 6 місяців), повинен сплачувати податок з усього свого доходу в Німеччині. Майте на увазі, що центр для притулку чи центр первинного прийому не є квартирою. В такому випадку, податкові зобов’язання залежать від того, чи триває перебування в Німеччині більше 6 місяців (тоді податкові зобов’язання в Німеччині: так), чи ні (тоді податкові зобов’язання в Німеччині: ні).
Однак існує виняток, який стосується доходів, які мають особливий зв’язок з Німеччиною. Під цей виняток підпадає, наприклад, заробітна плата за роботу, яка виконується на місці в Німеччині. Такі доходи повинні оподатковуватися в Німеччині, навіть якщо вищезгадані вимоги (проживання або постійне місце проживання в Німеччині) не виконуються. Наприклад, іноземні пенсії чи доходи від оренди квартири за кордоном не мають такого особливого зв’язку з Німеччиною. У Німеччині Ви повинні сплатити податок лише в тому випадку, якщо Ви проживаєте тут у квартирі чи будинку або перебуваєте в Німеччині більше 6 місяців.
Зверніть Вашу увагу: наведена нижче інформація є лише для загального ознайомлення. За потреби, будь ласка, дізнайтеся більше про те, чи повинні Ви сплачувати податок, і якщо так, то з якого доходу. Якщо Вам потрібна допомога в цьому питанні, асоціація Lohnsteuerhilfe Bayern e. V. ( Lohnsteuerhilfe.de ) пропонує допомогу за помірною ціною.
Зазвичай кожен платник податків у Німеччині повинен подати до 31 липня кожного року до податкової інспекції відповідну податкову декларацію з інформацією про свої доходи за минулий рік. Зробити це можна як онлайн через офіційний портал ELSTER (або інше податкове програмне забезпечення), так і письмово через Систему управління формулярами(FMS) федеральних податкових органів. Там Ви знайдете інструкції та важливі формуляри (Примітка: реєстрація на порталі «ELSTER» може зайняти до двох тижнів). Інформацію щодо відповідальної за Вас податкової інспекції Ви можете дізнатися, скориставшись функцією офіційного пошуку податкових органів Федеральної центральної податкової служби.
Крім того, Ви також можете найняти податкового консультанта. У цьому випадку податкову декларацію необхідно подати до кінця лютого наступного року. Щоб уникнути штрафів, податковий консультант повинен своєчасно повідомити відповідний податковий орган про Ваше представництво до 31 липня. Тому Вам слід звернутися до податкового консультанта.
У деяких випадках Ви звільняєтеся від обов’язку подавати податкову декларацію. Якщо за минулий рік у Вас був дохід лише від одного місця роботи, Вам не потрібно подавати податкову декларацію. У цьому випадку роботодавець утримує податок безпосередньо з Вашої заробітної плати та сплачує його до податкової інспекції. Це також застосовується, якщо Ви одночасно з чи до працевлаштування отримуєте або отримували пільги як шукач притулку або Допомогу по безробіттю ІІ (також «Hartz IV»). Ви вважаєтеся працевлаштованим, якщо Ваш роботодавець має право давати Вам точні вказівки на основі Вашого трудового договору щодо того, як і коли Ви повинні виконувати свою трудову діяльність.
Якщо Ви не зобов’язані подавати податкову декларацію, Ви все одно можете зробити це добровільно. Це може бути вигідно для Вас, оскільки Ви можете повернути частину сплачених податків. Це можливо, наприклад, якщо минулого року Ви:
У цьому випадку Ви можете подати податкову декларацію до відповідальної за Вас податкової інспекції на порталі "ELSTER" або в Системі управління формулярами («FMS») протягом чотирьох років після закінчення року, за який Ви хочете подати податкову декларацію.
Якщо Ви не маєте квартири в Німеччині або не проживаєте довгостроково в Німеччині (див. Питання 7), податок зазвичай вираховується безпосередньо з Вашої заробітної плати, яку Ви отримуєте від трудової діяльності в Німеччині. Це означає, що податок сплачено, і зазвичай Вам більше не потрібно подавати податкову декларацію.
Податкова декларація складається з основної частини, так званої «Hauptvordruck», та інших додатків. Які додатки Ви повинні подати, залежить від того, які доходи чи витрати Ви мали. Найважливішими додатками є наступні:
Якщо Ви використовуєте (оплачувані) податкові програмні забезпечення, такі як WISO Steuer або Taxfix, ці додатки зазвичай інтегровані в програмне забезпечення і їх не потрібно заповнювати окремо.
Якщо Ви хочете працювати або подати заяву до податкової інспекції (наприклад, для виплати допомоги на дитину або наказ про звільнення), Вам потрібен ідентифікаційний податковий номер (IdNr.).
Ідентифікаційний податковий номер Вам буде присвоєно один раз. Він ніколи не змінюється. Номер присвоюється автоматично після того, як Ви повідомите в імміграційні органи (Ви можете знайти відповідальний за Вас орган тут: BAMF/Behörden.de ) про своє перебування в Німеччині. Він буде надісланий на вказану Вами адресу протягом декількох тижнів після реєстрації. Якщо Ви не отримали номер протягом двох місяців, Ви можете знову попросити його у Федеральному центральному податковому управлінні.
Для отримання додаткової інформації Федеральне центральне податкове управління надає інформацію про ідентифікаційний номер для біженців.
Податковий номер потрібен, якщо Ви хочете мати контакт з податковою інспекцією. Номер може змінитися після зміни Вашого місця проживання або укладання шлюбу. Як найманому працівнику, Вам автоматично буде присвоєно податковий номер, коли Ви вперше подасте податкову декларацію. Просто залиште відповідний рядок у податковій декларації порожнім.
Якщо сумма Вашої заробітної плати, яка підлягає оподаткуванню, є меншою, ніж 9 984 євро брутто (у 2022 році; сума зазвичай коригується щорічно), Вам не доведеться платити податок. Це так звана базова неоподатковувана надбавка. Якщо розмір Вашого річного доходу є більшим, ніж розмір базової неоподаткованої надбавки, у такому випадку з Вашої заробітної плати буде вираховано від 2% до 42% податків та перераховано до податкової служби. Чим більше Ви заробляєте, тим більшим стає цей відсоток. Якщо Ваш валовий (брутто) дохід перевищує 277 826 євро на рік (станом на 2022 рік), Ви продовжуватимете платити податок у розмірі 45 % з кожного додатково заробленого євро. Церковний податок у розмірі 8 – 9 % буде стягнуто з Вашого податку на прибуток (не з Вашої брутто-зарплатні), якщо Ви є членом протестантської чи католицької церкви, залежно від федеральної землі, в якій Ви проживаєте. Якщо Ваш дохід перевищує 96 409 євро на рік (станом на 2022 рік), додатковий збір солідарності в розмірі 5,5% буде стягнуто з Вашого податку на прибуток, який підлягає до сплати.
«Hartz IV» (Допомога по безробіттю II) та виплати, які Ви отримуєте як шукач притулку, не підлягають оподаткуванню. Це стосується також цілого ряду інших доходів, таких як: дохід від трудової діяльності на неповний робочий день в якості вихователя чи доглядальника, а також дохід від мистецької діяльності та діяльності по догляду за людьми похилого віку, хворими людьми, чи людьми з обмеженими можливостями. Такі доходи, річний розмір яких не перевищує 3000 євро, не оподатковуються. Ви можете знайти більше інформації про види діяльності, які не підлягають оподаткуванню, за посиланням Haufe.de.
У Німеччині всі працівники підпадають під систему обов’язкового соціального страхування через свого роботодавця. Соціальне страхування є обов'язковим.
Соціальне страхування включає медичне страхування, медичний догляд, пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття та страхування від нещасних випадків. Якщо Ви захворіли, потребуєте догляду, досягли похилого віку чи стали безробітним, чи з Вами трапиться нещасний випадок на роботі, Ви отримаєте підтримку соціального страхування.
Розмір внесків по кожному виду соціального страхування залежить від розміру Вашого валового доходу. Крім страхування від нещасних випадків, за яким роботодавець сплачує внески в повному обсязі, найманий працівник сплачує половину внеску, що підлягає сплаті. Ваш роботодавець утримує відповідні внески на соціальне страхування безпосередньо з Вашого валового доходу.
З Minijob працівник або отримує лише місячну заробітну плату (брутто), яка на даний момент не перевищує 450 євро (так звана робота за 450 євро,, Minijob в розмірі 450 євро або гранична зайнятість), або працює не більше 3 місяців, або в загальному 70 днів протягом календарного року (так звана короткострокова Minijob).). З 1 жовтня 2022 року ліміт заробітку буде збільшено до 520 євро. Працівник, який має Minijob, сплачує менше або взагалі не сплачує внески на соціальне страхування. Оскільки працівники, які мають Minijob, заробляють настільки мало, що не перевищують пільгу з податку на основний прибуток (див. Питання 9 вище), та особі не потрібно сплачувати жодних податків зі свого заробленого доходу. Таким чином, працівники, які мають Minijob, зазвичай отримують всю валову зарплату нетто, тобто без відрахувань.
Працівники, які мають Minijob, є «звичайними» працівниками і користуються своїми правами, такими як право на відпустку, законодавчо встановлену мінімальну заробітну плату, продовження виплати заробітної плати у разі хвороби та довідку про роботу (див. Питання 6 і 16). Вони мають право на захист від звільнення на тих самих умовах, що й інші працівники (див. Питання 24).
Тривалість максимально допустимого робочого часу залежить від погодинної оплати праці. Наприклад, особа, яка заробляє 9,82 євро (тобто мінімальна заробітна плата, яка встановлена з 1 січня 2022 року по 30 червня 2022 року), може працювати максимум 45,82 години на місяць, щоб не перевищувати ліміт в 450 євро (технічний термін: межа граничного доходу). Наприклад, у разі, якщо особа заробляє 15 євро на годину, в такому випадку межа граничного доходу вже досягнута після 30 робочих годин на місяць (450 євро: 15 євро/год = 30 робочих годин).
Перевага міні-роботи полягає в тому, що працівник отримує більшу частку чистого прибутку із загальної валової заробітної плати.
Що стосується соціального забезпечення працівника, Minijob має також недоліки. По-перше, особи, які працевлаштовані на Minijob, не мають автоматично страхування здоров’я та страхування на випадок потреби у догляді, як інші працівники, і тому повинні додатково оформлювати інше страхування. З іншого боку, вони не сплачують внески на пенсійне страхування або сплачують лише невеликі внески, а це означає, що вони майже не отримують пенсію за віком.
Тому, як правило, Minijob краще обирати лише зрідка (наприклад, під час навчання), щоб заробити додаткові гроші, але це не повинно бути заміною нормального соціального забезпечення в довгостроковій перспективі.
Якщо Ви хочете мати Minijob на додаток до основної роботи, яка підлягає сплаті внесків на соціальне страхування, Вам необхідно отримати згоду Вашого основного роботодавця (див. пункти 4 і 5 вище).
Якщо Ви маєте одну Minijob, то вона не підлягає сплаті обов‘язкових внесків на соціальне страхування. Якщо Ви маєте кілька Minijobs, можливо, Вам доведеться сплачувати внески на соціальне страхування. Кожен, хто не має основної роботи, яка підлягає сплаті внесків на соціальне страхування, але має кілька Minijobs у різних роботодавців, повинен стежити за своїм доходом: загальна межа граничного доходу в 450 євро застосовується до всіх робіт разом.
Федеральне агентство зайнятості надає додаткову інформацію про міні-вакансії
У Німеччині заробітна плата виплачується як правило, в кінці календарного місяця. Права на дострокову оплату немає.
Заробітна плата перераховується на банківський рахунок, про який працівник повинен повідомити роботодавця при вступі на роботу. Виплати готівкою не відбуваються, але зазвичай є ознакою нелегальної праці. Банківський рахунок не обов’язково повинен належати працівнику, але може належати, наприклад, дружині/чоловіку або другу. Оскільки винагорода зазвичай узгоджується в євро-валюті в Німеччині, банківський рахунок також має бути в євро. Інакше є ризик, що частина зарплати буде «втрачена» через зміну курсу валют та банківських зборів.
Повна зайнятість у Німеччині становить від 37 до 40 робочих годин на тиждень, залежно від умов трудового договору. Однак роботодавець і працівник також можуть домовитися про неповний робочий день з меншою кількістю робочих годин.
Роботодавець не може вимагати від працівника перебувати на робочому місці в середньому більше восьми годин на день. Якщо роботодавець доручив Вам працювати більше восьми годин в один день, цей додатковий робочий час має бути компенсований відгулом в інші дні. За жодних обставин роботодавець не може зобов’язавати працівника працювати більше десяти годин на день, у випадку, коли підліток працює під час канікул - це максимум 8 ½ годин на день.
Однак можна добровільно працювати довше, наприклад, щоб отримати підвищення, якщо це дозволяє роботодавець. Однак, чи оплачуються понаднормовий час, залежить від домовленостей роботодавця і працівника.
Працівники повинні робити перерву не менше 30 хвилин протягом робочого часу, якщо вони працюють більше 6 годин на день, і не менше 45 хвилин, якщо вони працюють більше 9 годин на день. Неповнолітні мають право на 30-хвилинну перерву, якщо вони працюють більше 4,5-6 годин, і на 60 хвилин, якщо вони працюють більше 6 годин.
Неділя та святкові дні, як правило, є вільним часом для працівників. Однак є винятки, наприклад, для пекарів, лікарів і медсестер, без яких повсякденне життя в неділю та свята неможливе, або якщо роботодавець є вийнятком.
Загалом по суботах дозволено працювати. Проте більшість людей також мають вихідні в суботу.
У разі сумнівів, це слід обговорити з роботодавцем на співбесіді, коли Ви зазвичай повинні працювати.
Самозайняті особи, тобто особи, які не працевлаштовані у жодного роботодавця, можуть також працювати за власним бажанням у вихідні та святкові дні.
Якщо вагітна жінка хоче працювати, їй, як правило, дозволяється це робити до пологів. Однак вона не повинна працювати в останні шість тижнів перед очікуваними пологами. Якщо вона вирішить взяти шість тижнів відпустки до пологів, що є звичайним явищем у Німеччині, вона продовжуватиме отримувати повну заробітну плату від свого роботодавця.
Протягом восьми тижнів після пологів роботодавець не має права дозволяти матері працювати, навіть якщо вона цього хоче. Проте протягом цього часу вона все одно буде отримувати повну зарплату від роботодавця.
Якщо робота загрожує здоров’ю вагітної жінки або здоров’ю її майбутньої дитини, вона може просити свого лікаря звільнити її від обов’язку працювати у будь-який період вагітності. Потім вона отримає так звану «допомогу по вагітності та пологах» від фонду обов’язкового медичного страхування або від Федерального управління соціального забезпечення в розмірі не більше 13 євро на календарний день за період, який перевищує шість тижнів до обчисленої дати пологів, а також її звичайну зарплату від роботодавця за шість тижнів до пологів.
Як правило, роботодавець не має права звільняти працівницю під час вагітності та протягом чотирьох місяці після неї.
Працівник загалом зобов’язаний працювати в робочий час.
Однак, якщо працівник захворів і через це не може працювати, він не повинен працювати. Однак він має якомога швидше повідомити свого роботодавця, що він не може прийти на роботу. Роботодавець може вимагати від працівника підтвердити свою непрацездатність медичною довідкою, навіть якщо працівник не працює лише один день. Багато роботодавців вимагають таку довідку лише в разі відсутності працівника протягом трьох і більше робочих днів.
Якщо працівник захворів і не може працювати після того, як його трудові відносини існували не менше місяця, він продовжуватиме отримувати заробітну плату від роботодавця протягом шести тижнів під час хвороби.
Якщо працівник хворіє більше шести тижнів, роботодавець не зобов’язаний продовжувати виплачувати заробітну плату. Працівники, які мають обов’язкове медичне страхування (тобто всі працівники, які не мають приватного медичного страхування), отримують так звану «допомогу по хворобі» протягом максимум 72 тижнів, тобто виплати від страхової компанії в розмірі не більше 90% останньої нетто заробітної плата, але не більше 112,88 євро за календарний день (станом на 2022 рік).
Особи, які мають приватне медичне страхування, отримають виплати від своєї страхової компанії, лише якщо це передбачено умовами їхнього договору страхування. Сума залежить від страхового забезпечення.
Якщо дитина, інший близький родич (наприклад, батьки) або чоловік/дружина захворіли або потребують догляду, і тому працівник повинен доглядати за ними, він також не має працювати. І в цьому випадку він повинен якомога швидше повідомити роботодавця про те, що він не може працювати. Якщо працівник з цих причин відсутній кілька годин або кілька днів, роботодавець все одно повинен виплатити йому заробітну плату. Найкраще уточнити у роботодавця, скільки часу Вам не доведеться працювати в цьому випадку.
У Німеччині працівникам заборонено приводити дітей на робоче місце.
Деякі роботодавці мають власні корпоративні дитячі садки. Інакше працівник повинен самостійно організувати належний догляд за дітьми, наприклад, у дитячому садку або у родичів, друзів чи сусідів.
Якщо у Вас є діти шкільного віку (від шести років), то вони ходять до школи вранці. Деякі школи пропонують позашкільний догляд.
Якщо Ви працюєте вдома і маєте гнучкий графік роботи, Ви можете самостійно доглядати за дітьми. Однак тоді необхідно дотримуватися встановленого договором робочого часу і компенсувати час, протягом якого Ви доглядали за своїми дітьми, наприклад, увечері.
Якщо Ви працюєте вдома і Ваш робочий час чітко визначено, Ви не можете доглядати за дітьми протягом цього часу.
Загалом, роботодавець може визначити, звідки працівник повинен виконувати свою роботу. Багато роботодавців усвідомили переваги дистанційної роботи в результаті пандемії Corona-вірусу і добровільно дозволяють своїм працівникам працювати з дому чи дистанційно хоча б частину часу. Станом на сьогодні право працювати з дому чи дистанційно не закріплено у законодавстві.
Якщо працівник хоче бути впевненим, чи дозволено йому працювати з дому або дистанційно, це має бути узгоджено в трудовому договорі.
Так, кожен працівник у Німеччині має законне право на щонайменше 20 днів відпустки на рік, якщо він працює п’ять днів на тиждень протягом року. Залежно від віку, неповнолітні мають право навіть на 25-30 днів відпустки на рік. Якщо працівник працюєте менше п’яти днів на тиждень, час відпустки відповідно скорочується. Якщо працівник працює лише один/два/три/чотири дні на тиждень, він має право на щонайменше 4/8/12/16 днів відпустки на рік.
Це також застосовується, якщо Ви працюєте неповний робочий день або якщо Ви працюєте менше восьми годин на день.
Роботодавець повинен заздалегідь погодити відпустку. Тому Ви не маєте права брати відпустку самостійно. Загалом, роботодавець повинен виконати прохання працівника про відпустку, якщо для цього немає оперативних причин, наприклад, коли проект не може бути завершений іншими співробітниками, незважаючи на планування.
Якщо працівник не працює у роботодавця протягом усього року, він отримує 1/12 передбаченої законом відпустки за кожний повний місяць роботи. Якщо працівник працює у роботодавця більше шести місяців на рік, він має право на повну відпустку, передбачену законом. Якщо працівник працює менше шести місяців, він отримує лише частину від встановленої законом відпустки.
Багато роботодавців узгоджують зі своїми працівниками більше днів відпустки, ніж передбачено законом. Залежно від галузі, від 25 до 30 днів відпустки на рік є нормальними для роботи на повний робочий день.
Час відпустки оплачується у розмірі Вашої заробітної плати.
Якщо працівник захворів під час відпустки і може підтвердити це медичною довідкою, дні хвороби до відпустки не зараховуються, а зберігаються за працівником як дні відпустки, які він зможе взяти пізніше.
Захищати працівника від небезпеки на робочому місці та виробництві є загальнім обов’язком роботодавця. Це повинно гарантувати працівникам всебічну охорону здоров’я та безпеку праці. Таким чином, якщо працівник виконує шкідливу роботу, роботодавець повинен забезпечити працівника відповідними засобами захисту.
Загалом, роботодавець повинен забезпечити працівника всім необхідним для здійснення його трудової діяльності, наприклад, комп’ютером для роботи в офісі чи захисним одягом на будівництві. Aле працівник і роботодавець можуть домовитися, що працівник надає певні речі самостійно. У цьому випадку роботодавець повинен виплатити працівнику відповідну компенсацію за це.
Якщо працівник добровільно погоджується надати певні речі, наприклад, свій особистий смартфон, оскільки він не хоче носити з собою додатковий робочий смартфон, це можливо за згодою роботодавця.
Безстрокові трудові відносини, тобто трудові відносини, які укладені на невизначений термін, працівник може завжди розірвати. Звільнення без попередження, тобто негайне звільнення (без відпрацювання) працівника, можливе лише з важливих причин, наприклад, якщо роботодавець дуже серйозно образить працівника. В іншому випадку необхідно дотримуватись строку попередження про звільнення, передбаченого умовами трудового договору.
Часто узгоджується так званий випробувальний термін, який може тривати до 6 місяців. Під час випробувального терміну застосовуються коротші строки попередження про звільнення, але не менше двох тижнів.
Якщо випробувальний термін закінчився або його не було узгоджено, застосовуються зазвичай більш тривалі строки попередження про звільнення. Вони часто зазначені в трудовому договорі і зазвичай подовжуються, в залежності від того, як довго Ви працюєте у роботодавця. Якщо в трудовому договорі або колективному трудовому договорі не має відповідних положень, застосовуються законодавчі строки попередження про звільнення згідно розділу 622 Цивільного кодексу Німеччини . У разі виникнення сумнівів, Вам необхідно запитати свого роботодавця або відділ кадрів, скільки триває строк попередження про звільнення, а в екстрених випадках зверніться за юридичною консультацією.
Строкові трудові відносини також завжди можна розірвати за наявності важливої причини, наприклад, серйозна образа з боку роботодавця. Якщо такої причини немає, працівник може розірвати трудові відносини, лише якщо це прямо передбачено трудовим договором. На це слід звернути увагу при укладенні строкового трудового договору.
Термін попередження про звільнення завжди є мінімальним. Це означає, що якщо, наприклад, працівник хоче працювати лише до кінця червня, і було узгоджено строк попередження «за три місяці», то повідомлення про звільнення має надійти роботодавцю не пізніше 31 березня.
У будь-який момент можна домовитися з роботодавцем про припинення трудових відносин за згодою сторін.
Припинення трудових відносин завжди має бути у письмовій формі. Це означає, що будь-яке повідомлення про звільнення має бути на папері (написано від руки або роздруковано) і підписане ручкою. Це стосується також договору між працівником і роботодавцем про припинення трудових відносин за згодою сторін. В іншому випадку трудові відносини не припиняються. Усне звільнення або звільнення за допомогою SMS повідомлення, електронною поштою, факсом, повідомленням WhatsApp тощо неможливе .
Особливих вимог до написання повідомлення про звільнення немає. У Вашому листі про звільнення має бути лише зазначено, що Ви більше не бажаєте працювати на роботодавця. Щоб уникнути непорозумінь, слід чітко зазначити, що трудові відносини припиняються, а також коли. Вам не потрібно вказувати причину звільнення.
Якщо існують безстрокові трудові відносини, тобто трудові відносини, які укладені на невизначений термін, розірвання таких трудових відносин завжди можливе. Однак до звільнення роботодавцем висуваються високі вимоги. Це залежить від розміру компанії, тривалості роботи працівника та причин, чому роботодавець вирішив звільнити працівника.
Якщо в компанії працюють десять співробітників або менше , роботодавець може дуже легко звільнити працівника. Тоді йому не потрібні особливі причини для звільнення. Наприклад, достатньо поганої продуктивності праці з точки зору роботодавця.
Працівник також мало захищений від звільнення роботодавцем, якщо він не працював на підприємстві більше шести місяців. У цьому випадку роботодавець також може звільнити працівника без будь-яких особливих причин, наприклад, через погану продуктивність праці.
У будь-якому випадку причина звільнення не повинна бути свавільною або дискримінаційною. Наприклад, роботодавцям заборонено звільняти працівників через їх національність, колір шкіри, релігію, стать, сексуальну орієнтацію, вік чи інвалідність.
Негайне звільнення (без відпрацювання) можливе в Німеччині лише з особливо серйозних причин (наприклад, крадіжка працівником робочих предметів). Як правило, роботодавець повинен дотримуватися мінімального терміну попередження про звільнення. Який саме терміну попередження про звільнення, залежить від умов трудового договору.
У трудовому договорі часто узгоджується випробувальний термін. Під час випробувального терміну застосовуються коротші строки попередження про звільнення. Але термін попередження про звільнення є щонайменше два тижні. Якщо випробувальний термін закінчився або не був узгоджений, застосовуються зазвичай більш тривалі терміни попередження про звільнення. Зазвичай вони зазначені в трудовому договорі. Випробувальний термін часто подовжується в залежності від того, як довго Ви працюєте у роботодавця. Якщо в трудовому договорі чи колективному трудовому договорі не має таких положень, застосовуються встановлені законом строки попередження про звільнення згідно розділу 622 Цивільного кодексу Німеччини.
Якщо на підприємстві працює більше десяти працівників, і працівник працює у роботодавця більше шести місяців, звільнення роботодавцем можливе лише за певних умов. Звільнення повинно бути виправданим поведінкою або особливими характеристиками працівника, або особливою причиною, яка виправдовує звільнення. Це, наприклад, регулярні запізнення, відмова від виконання своїх обов‘язків, тривалі хвороби працівника або закриття відділу, в якому працює працівник. Навіть тоді роботодавець повинен дотримуватися строку попередження про звільнення, передбаченого умовами трудового договору, якщо причина звільнення не є важливою причиною, яка дає право роботодавцю на негайне звільнення (без відпрацювання).
Строкові трудові відносини (наприклад, строком на 2 роки) можна достроково розірвати, але, звільнення може бути розглянуто лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено умовами трудового договору, або якщо є особливо серйозна причина для звільнення, наприклад сексуальні домагання з боку працівника або крадіжка. Але навіть у цьому випадку, як описано вище, працівник має більший захист від звільнення, якщо він працює на підприємстві з більш ніж десятьма співробітниками, та пропрацював на підприємстві довше 6 місяців.
Окремі групи працівників, наприклад, вагітні жінки та інваліди з важкими захворюваннями, користуються особливим захистом від звільнення.
Якщо Ви вважаєте звільнення роботодавця необгрунтованим, Вам слід негайно звернутися за юридичною допомогою. Протягом трьох тижнів з дня надходження повідомлення про звільнення необхідно звернутися до суду з судовим позовом проти припинення трудових відносин, інакше звільнення набуває чинності.
Якщо проблеми не стосуються самого керівника, він повинен бути першою контактною особою. Також можна звернутися, наприклад, до відділу кадрів. У великих компаніях робоча рада (Betriebsrat) є хорошим контактним пунктом. Вона складається з працівників компанії та представляє інтереси працівників.
Якщо мова йде про дискримінацію, расизм та сексуальні домагання на робочому місці, Ви можете звернутися до Агентства з боротьби з дискримінацією Федеративної Республіки Німеччина.
Ви також маєте можливість бути фізичною особою-підприємцем. Ви є фізичною особою-підприємцем, якщо не залучені до сторонньої компанії роботодавця і можете вільно обирати свій робочий час. Зазвичай це буває, якщо Ви займаєтесь вільною професійною або комерційною діяльністю. Ви займаєтесь вільною професійною діяльністю, якщо працюєте архітектором, лікарем, юристом або працюєте за схожими професіями. Ви займаєтесь комерційною діяльністю, якщо Ви займаєтесь приватною підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку для забезпечення Вашого існування, і ця діяльність не є вільною професійною діяльністю.
До обов’язкового соціального страхування у Німеччині для самозайнятих осіб поширюється наступне:
Зверніть Вашу увагу на те, що як приватний підприємець, Ви повинні зареєструвати Вашу комерційну діяльність на початку своєї діяльності. Додаткову інформацію про реєстрацію бізнесу як приватного підприємця можна знайти на сайті Gewerbeanmeldung.de.
Якщо Ваші доходи підлягають оподаткуванню в Німеччині (див. Питання 7 вище), доходи від вільної професійної (наприклад, як лікар, медсестра чи юрист) або комерційної діяльності (наприклад, як ремісник, керівник будівництва) також підлягають оподаткуванню. Ви вважаєтеся особою, яка займається вільною професійною діяльністю, якщо можете вільно визначати місце, час і зміст своєї роботи і не підлягаєте вказівкам керівника. Діяльність класифікується як вільна професійна діяльність, якщо вона, крім того, вимагає вищу освіту і носить науковий, художній або викладацький характер. Якщо останніх критеріїв немає, це, ймовірно, комерційна діяльність.
Навіть будучи особою, яка займається вільною професійною або комерційною діяльністю, Ви повинні подавати податкову декларацію за попередній рік до 31 липня кожного року (див. Питання 8 вище). Єдиний виняток — якщо Ви займаєтесь вільною професійною або комерційною діяльністю додатово до Вашої основної роботи (див. Питання 8 вище). У цьому випадку, якщо Ви не заробляєте більше ніж 410 євро (станом на 2022 рік) на рік від своєї діяльності як самозайнята особа, Ви звільняєтеся від обов’язку подавати податкову декларацію.
Залежно від виду та сфери Вашої діяльності Ви також повинні подавати щомісячну або щоквартальну авансову декларацію про податок на додану вартість (нім. Umsatzsteuervoranmeldung), ПДВ, до відповідальної за Вас податкової служби та наприкінці року скласти бухгалтерську звітність у формі Балансу та Звіту про прибутки та збитки. Для цього Ви зобов’язані вести та зберігати певні записи.
Оскільки порушення зобов’язань щодо ведення обліку та подання відповідних податкових декларацій може бути суворо покарано, Вам слід звернутися за допомогою до податкового радника.
Тут Ви знайдете додаткову інформацію про реєстрацію самозайнятості чи комерційної діяльності.
Сума податку на прибуток, яку потрібно сплатити, залежить від Ваших продажів або Вашого прибутку: чим більше Ви заробляєте, тим вища ставка податку. Нижня межа становить 14%, а верхня — 42%. З валового прибутку (брутто) понад 277 826 євро на рік (станом на 2022 рік) Ви сплачуєте постійний 45-відсотковий податок з кожного додатково заробленого євро.
* Правильність і повнота інформації, яка опублікована в Розділі “Поширені правові питання” не гарантується. Опублікована інформація носить загальних характер і не може відображати кожен окремий випадок.
