Travel - immigration4ukraine

Поширені правові питання Німеччина*

ПОДОРОЖІ

1. Чи дозволено мені подорожувати в межах Шенгенської зони?

Громадяни України можуть подорожувати без візи Шенгенською зоною 90 днів протягом 180-денного періоду, якщо вони:

мають біометричний паспорт, дійсний щонайменше три місяці після передбачуваної дати виїзду з Шенгенської зони,

або

не мають біометричного паспорта, але вже мають посвідку на проживання та дійсний проїзний документ. (Будь ласка, ознайомтеся з нашим розділом "проживання", щоб дізнатися про умови, за яких Ви можете подати заяву на отримання посвідки на проживання).

Після 90-денної відсутності на території Шенгенської зони можливе повторне перебування строком до 90 днів.

Розрахунок періоду: Перебування в Шенгенській зоні не може перевищувати загалом 90 днів із в’їздом та виїздом протягом 180-денного періоду. Дата в'їзду вважається першим днем перебування в Шенгенській зоні, дата виїзду - останнім днем перебування в Шенгенській зоні. Можливий багаторазовий в’їзд та виїзд.

Для розрахунку короткострокового перебування Ви можете скористатися «візовим калькулятором» за посиланням: https://home-affairs.ec.europa.eu/policies/schengen-borders-and-visa/border-crossing/short-stay-visa-calculator_en.

Приклад: Перебування є законним, якщо в'їзд до Шенгенської зони відбувся, наприклад, 02.01.22 і виїзд 31.05.22, тобто, перебування було менше 180 днів і тимчасовий виїзд з Шенгенської зони відбувся в період між 03.01.22 і 05.01.22, що означає, що загальний час перебування на території Шенгенській зони, не перевищував 90-денний період.

2. Чи дозволений виїзд за межі Шенгенської зони?

Під час подорожей за межі Шенгенської зони необхідно дотримуватися правових положень відповідної країни призначення. Для перетину кордону більшості країн необхідна віза та дійсний паспорт. У розділі Безвізовий режим для громадян України (embassy-finder.com) можна знайти перелік країн, до яких громадяни України можуть подорожувати без візи.

Примітка. Проживання за межами Шенгенської зони не береться до розрахунку перебування. 90-денний період розраховується індивідуально для кожної країни, до якой Ви в'їзджаєте.

Приклад: після 90-денного перебування на території Шенгенської зоні Ви можете залишитися в Болгарії ще на 90 днів.

3. Що таке Шенгенська зона?

Шенгенська зона складається з 26 європейських країн, де, як правило, більше не здійснюється прикордонний контроль. Шенгенська зона включає не всі країни ЄС. У свою чергу, є також країни, що не входять до ЄС, але входять до Шенгенської зони.

До Шенгенської зони входять наступні 26 країн: Австрія, Бельгія, Хорватія, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Італія, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща , Португалія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція та Швейцарія.

Наступні країни є членами ЄС, але не входять до Шенгенської зони: Болгарія, Кіпр, Ірландія та Румунія.

Зокрема, такі країни не входять ні до ЄС, ні до Шенгенської зони: Туреччина, Україна, Великобританія.

4. Чи дозволено подорожувати з фіктивним свідоцтвом (Fiktionsbescheinigung)?

З біометричним закордонним паспортом громадяни України можуть подорожувати без віз по території Шенгенської зони або в Україну протягом 90-денного періоду.

Без біометричного паспорта це залежить від того, чи фіктивне свідоцтво було видано відповідно до статті 81, абзац 4 або абзац 3.

Якщо фіктивне свідоцтво видано відповідно до статті 81, абзац 4 Закону про перебування, виїзд за кордон і повторний в’їзд до Німеччини дозволені.
- Фіктивне свідоцтво відповідно до статті 81, абзац 4 Закону про перебування буде видано, якщо у Ви маєте дійсний дозвіл на перебування (посвідку на проживання або довгострокову візу).
- Переконайтеся, що третій прапорець на третій сторінці документа заповнений.
- Крім того, необхідно мати при собі дійсний паспорт або інший документ, який може замінити паспорт (можливо, візу).

Якщо фіктивне свідоцтво було видано відповідно до статті 81, абзац 3 Закону про перебування, повторний в’їзд до Німеччини з цим документом не дозволяється. Подорожувати з даним документом дозволено лише в межах Німеччини.

Фіктивне свідоцтво відповідно до статті 81, абзац 3 Закону про перебування буде видано, якщо немає дійсної посвідки на проживання.

У фіктивному свідоцтві часто зазначається: «не поширюється на поїздки за кордон».

5. Чи можу я втратити дозвіл на проживання?

Як правило, Вас не можуть позбавити посвідки на проживання у випадку короткострових подорожей.

Дозвіл на проживання відповідно до статті 24 Закону про перебування (нім. "AufenthG") залишається в силі і надає право на повторний в'їзд, до тих пір, поки

метою виїзду є тимчасове повернення в Україну
перебування за межами Німеччини не триває більше шести місяців. Термін в шість місяців може бути продовжений в Управлінні у справах іноземців перед від'їздом, якщо буде доведено, що довготривале перебування носить тимчасовий характер.

6. Яку установу слід сповіщати перед поїздкою?

Центр зайнятості повинен бути поінформований, у разі отримання державної фінансової допомоги по безробіттю (нім. “Bürgergeld”). Заява має бути схвалена Центром зайнятості, інакше розмір державної фінансової допомоги по безробіттю може бути зменшений.

7. Чи буде виплачуватись державна фінансова допомога по безробіттю (нім. “Bürgergeld”) під час подорожі?

Якщо подорож триватиме не більше трьох тижнів, державна фінансова допомога по безробіттю (нім. “Bürgergeld”) буде виплачуватись і надалі. Загалом Ви маєте право на три тижні або 21 день відпустки протягом одного року, включаючи вихідні та святкові дні.

Якщо Ви повертаєтесь в Україну на довготривалий період, державна фінансова допомога по безробіттю виплачуватись не буде.

8. Чи можу я звернутися за фінансовою допомогою, якщо моє повернення в Україну (або країну походження) є добровільним?

Громадяни України не мають права на державну допомогу для їх повернення.

Громадяни третіх країн, які виїхали з України після 24 лютого 2022 року і мають бажання повернутися до країни свого походження, можуть звернутися за фінансовою підтримкою. Це можливо, коли особи не мають можливості залишити Німеччину за власті кошти. Зокрема, вартість авіаквитка і новий старт можуть бути відшкодовані. Більш детальну інформацію про програму REAG/GARP можна знайти за посиланням: https://www.bamf.de/EN/Themen/Rueckkehr/FoerderprogrammREAGGARP/reaggarp-node.html;jsessionid=3A92234394107D323525AB60BBCEC401.intranet662 .

9. Що слід враховувати при подорожах з неповнолітніми дітьми?

Загалом, занесення дитини в паспорт супроводжуючого батька/матері вимагається до тих пір, поки дитина не досягне 16-річного віку.
Якщо діти не подорожують з батьками або досягли 16-річного віку, вони повинні мати власний проїзний документ.
Для подання заяви на візу неповнолітні (віком до 18 років) повинні мати згоду своїх батьків або опікунів. Під час цього процесу необхідно констатувати, що батьки або опікуни погоджуються на виїзд дитини, вказуючи період та мету виїзду.
Неповнолітнім дітям, які в'їжджають до Німеччини без батьків, також слід вказати особу, яка має дозвіл на постійне проживання в Німеччині і відповідає за їх утримання на федеральній території відповідно до § 80, абзац 4 Закону про перебування (нім."AufenthG"). Це особливо необхідно при подачі заяви на отримання дозволу на проживання, при підписанні договору оренди або відкритті банківського рахунку.

Якщо батьки або опікуни не є резидентами України, то заяви на отримання згоди повинні бути подані до:

- Дипломатичного представництва України за кордоном або

- установи або

- дипломатичного представництва Німеччини за кордоном або

- Нотаріального бюро за кордоном з апостилем та/або легалізацією

Якщо один з батьків або опікунів помер, необхідно надати свідоцтво про смерть особи.
У разі передачі опікунства одному з батьків або іншому опікуну необхідно надати рішення компетентного суду.
Якщо один з батьків або опікунів є батьком-одинаком, то для доведення цього необхідно надати підтверджуючий сертифікат.

* Правильність і повнота інформації, яка опублікована в Розділі “Поширені правові питання” не гарантується. Опублікована інформація носить загальних характер і не може відображати кожен окремий випадок.

Повернутися на головну